Гарною традицією у нашій школі є проведення у квітні місячника екологічного виховання. Різноманітні акції, квести, уроки на природі, виховні заходи та незабутні зустрічі з цікавими людьми. Мова йде про маленьку "експедицію" учнів 6-7 класів.
«У будь-якій справі досконалість
досягається не тоді, коли більше нічого додати, а тоді коли більше нічого
відняти», - сказав хтось із відомих мислителів. Дійсно, дуже важливо займатися
справою, яка є не лише прибутковою, а до душі…
Про «ботанічний сад» у нашому селі
знають, мабуть, і дорослі, і діти. Рівненькі, охайно виполені рядочки
екзотичних, а то й химерних дерев явно виділяються серед типово селянських
городів картоплі, гарбузів чи буряків. Майже 50 сотих землі дбайливо засаджені
різними видами хвойних та квіткових дерев. На запитання про кількість висаджених
видів, господар скромно називає цифру: близько 50… Хоча, переконана, що їх чи
не вдвічі більше. Дуже дивує абсолютна відсутність двометрової чи будь-якої
огорожі та колючого дроту.
Але все по-порядку. Хома Дмитро
Васильович, житель Нової Ушиці, вже років 15 займається вирощуванням різних
форм колоновидних, шаровидних та плакучих дерев. Чоловік вже на пенсії, але в
міській квартирі більше двох діб всидіти не може. Тому чи не щодня долає
рівнесенько 50 кілометрів до своєї «фазенди» із дбайливо щепленими, виплеканими
та обсапаними великими і маленькими деревами. Обійстя це дісталося у спадок ще від
діда, навіть збереглися висаджені на окопі ним дерева.
Розпочинав Дмитро Васильович свою
професійну діяльність з посади помічника лісничого, а згодом і лісничого в
Новоушицькому лісництві. Робота з деревами настільки захопила, що тепер вже й
не уявляє свого життя без цього. Дружина Людмила , син та донька часто
допомагають йому. Троє онуків також не залишаються осторонь маленького бізнесу. Переважно із Києва замовляють форми
і сорти дерев для озеленення вулиць міст та приватних маєтків.
Яких тільки видів тут немає! Краса
неймовірна. І це ще основна маса дерев не розпустилася… Різноманітні види
сосни, модрини, ялини… Голуба ялина, прищеплена на звичайній… І все це
вистрижене в незвичний спосіб… Незвичні, ніби гофровані, гіллячки європейської
модрини, червоний шаровидний клен (до речі, користується найбільшим попитом
серед замовників), «Око дракона» та інші , навіть мені, вчителю біології,
невідомі види. Учні 6 та 7 класів вмить розсипалися поміж насадженнями. Із захопленням
розглядали дивні дерева, хтось, звичайно, фотографувався, когось безмежно захопили гіллячки дерев (Сашко
з’ясував для себе з подивом, що його заспокоює,
коли він погладжує гілля європейської модрини), а хтось діловито
прораховував можливості і перспективи майбутнього бізнесу. «Чи можна прищепити
грушу на вербі?» - запитую, усміхаючись. Виявляється, можна все, головне – мати
бажання. Особливо захопив майстер-клас господаря із щеплення. Все видається так
просто і легко у чиїхось руках. Цікаво, що гострий ніж для цієї справи дядя
Діма (так ми його кликали) виготовляє сам із старого обладнання для бриття.
Найбільше садівник пишається вдалою спробою прививки бука плакучого на штамбі
бука червонолистого. Каже, що це дуже важко через надзвичайно тверду кору.
Хтось із знайомих сказав Дмитру Васильовичу, що це вартувало б Нобелівської
премії.
Ось такі великі справи мають місце у
нашому маленькому селі. А про це майже й не знає ніхто…
Люди, як мелодії, або захоплюють з
першої ноти, або залишають байдужими. Дмитро Васильович захопив нас із першого
погляду, речення, руху…Спостерігали за ним, як за добрим чарівником-лісовиком.
Неквапливий, врівноважений, скромний, з добрими-добрими очима та натрудженими
руками… Запрошував нас, коли розпустяться листяні дерева. Прийдемо обов’язково!
Здоров’я Вам та родині, дядя Діма!
Нехай здійсняться всі задуми та мрії! А вирощені Вами дерева стають окрасою як
величезних міст, так і маленьких сіл.
Немає коментарів:
Дописати коментар