Тактика випаленої трави: наслідки

Доки користувачі соцмереж поширюють страхітливі фото з обвугленими ссавцями, аграрії та вчені розповідають, хто і навіщо підпалює суху траву, яке покарання загрожує порушникам та до яких наслідків у природі це призведе. Клуби диму і випалена земля – звична картина на початку весни для селян. ДСНС і прості мешканці чи не щодня фіксують підпали трави. Користувачі соцмереж поширюють фото спустошених ділянок із закликами до паліїв схаменутись. Agravery.com поцікавився у фермерів про причини підпалів, а у зоологів і ґрунтознавців – про їхні наслідки. Виявилось, що не буває диму не тільки без вогню, а й без майнових інтересів у тому числі. І думки фермерів та науковців щодо підпалів розійшлись. Не так вже й погано? «Я зараз сиджу і бачу, який дим стоїть за кілометр від мене у посадці між полями, – розповідає власник ПП «Калинський ключ» з Хмельниччини Ігор Гай. - Причину цього підпалу я не знаю. Люди можуть підпалювати, якщо хочуть зачистити певні площі від решток високих бур’янів весною. Відверто кажучи, дана «процедура» великої шкоди не завдає культурним посівам, оскільки горіти немає чому – вони ще зелені. Але якщо вогонь перекинеться на лісопосадки або, наприклад, на дерев’яні просмолені стовпи радіозв’язку, тоді наслідки будуть значно тяжчими». Він уже цього року не раз бачив дим над перелогами, ровами і лісосмугами. «Якщо підходити до питання з розумом, то потрібно винаймати людей, котрі б вручну зачищали суху рослинність. Цю траву потрібно влітку та восени скошувати роторними косарками. Господар стає перед вибором – заплатити гроші чи підпалити сірник, і усе саме згорить за три години», - ділиться Гай. За його словами, якщо горить лише трава, то навряд чи будуть її гасити. Інша справа, коли влітку вогонь може перекинутись на хліби і завдати непоправних матеріальних збитків. Аграрії ставляться до підпалів спокійно. «Зазвичай горять обочини, ярки. Ніхто не знає чому. Це ж не поля», - коментує ситуацію аграрій Віктор Белінський з Харківщини. Його колега з Хмельниччини Анатолій Зелениця припускає, що палити суху траву можуть ті, хто випасає худобу. Цьому знаходить пояснення Микола Малієнко з Київщини. За його словами попіл на згарищі слугує добривом для трави, що заново виросте. «У дитинстві я з дідусем і братом пішли на ярок різати березу. Поки дід різав, ми з братом підпалили траву. У діаметрі згарище сягнуло 50 м чи навіть більше. Коли влітку ми знову йшли до того яру, то здалеку можна було побачити велику темно-зелену пляму. Попіл перетворився на поживні речовини для тої трави, що заново виросла, – розповідає Малієнко. Віктор Косюк зі Старокостянтинівського району говорить, що невдовзі підсохне трава, температура повітря зросте до +10, і люди почнуть палити суху траву. Та оскільки під нею знаходяться береги, рівчаки, очерети, котрі лише «якимось боком» прилягають до населених пунктів, великої проблеми у цьому немає, зауважує аграрій. «Я експериментів не проводив, однак можу вступити в дискусію з тим, хто говорить, що процес спалення шкодить ґрунту. Адже після цього виростає прекрасна свіжа трава. Горять переважно рівчаки, що заросли. Хто буде слідкувати за ними глибоко у полях? Йшла людина собі хмизу зібрати, накосити трави кролям чи коровам, побачила сухі будяки. Спалила і дочекалась, коли на тому місці виросла свіжа трава». Набагато рідше фермер спостерігав вогонь на ділянках між полем та лісопосадкою. А поки просто болить душа, споглядати обвуглені трупи тварин та дихати смородом паленоого довкілля. Ось так ми "мислимо екологічно..."