«Ботанічний сад» в Охрімівцях або Груші на вербі

Гарною традицією у нашій школі є проведення у квітні місячника екологічного виховання. Різноманітні акції, квести, уроки на природі, виховні заходи та незабутні зустрічі з цікавими людьми. Мова йде про маленьку "експедицію" учнів 6-7 класів.

«У будь-якій справі досконалість досягається не тоді, коли більше нічого додати, а тоді коли більше нічого відняти», - сказав хтось із відомих мислителів. Дійсно, дуже важливо займатися справою, яка є не лише прибутковою, а до душі…

Про «ботанічний сад» у нашому селі знають, мабуть, і дорослі, і діти. Рівненькі, охайно виполені рядочки екзотичних, а то й химерних дерев явно виділяються серед типово селянських городів картоплі, гарбузів чи буряків. Майже 50 сотих землі дбайливо засаджені різними видами хвойних та квіткових дерев. На запитання про кількість висаджених видів, господар скромно називає цифру: близько 50… Хоча, переконана, що їх чи не вдвічі більше. Дуже дивує абсолютна відсутність двометрової чи будь-якої огорожі та колючого дроту.

Але все по-порядку. Хома Дмитро Васильович, житель Нової Ушиці, вже років 15 займається вирощуванням різних форм колоновидних, шаровидних та плакучих дерев. Чоловік вже на пенсії, але в міській квартирі більше двох діб всидіти не може. Тому чи не щодня долає рівнесенько 50 кілометрів до своєї «фазенди» із дбайливо щепленими, виплеканими та обсапаними великими і маленькими деревами. Обійстя це дісталося у спадок ще від діда, навіть збереглися висаджені на окопі ним дерева.

Розпочинав Дмитро Васильович свою професійну діяльність з посади помічника лісничого, а згодом і лісничого в Новоушицькому лісництві. Робота з деревами настільки захопила, що тепер вже й не уявляє свого життя без цього. Дружина Людмила , син та донька часто допомагають йому. Троє онуків також не залишаються осторонь маленького  бізнесу. Переважно із Києва замовляють форми і сорти дерев для озеленення вулиць міст та приватних маєтків.

Яких тільки видів тут немає! Краса неймовірна. І це ще основна маса дерев не розпустилася… Різноманітні види сосни, модрини, ялини… Голуба ялина, прищеплена на звичайній… І все це вистрижене в незвичний спосіб… Незвичні, ніби гофровані, гіллячки європейської модрини, червоний шаровидний клен (до речі, користується найбільшим попитом серед замовників), «Око дракона» та інші , навіть мені, вчителю біології, невідомі види. Учні 6 та 7 класів вмить розсипалися поміж насадженнями. Із захопленням розглядали дивні дерева, хтось, звичайно, фотографувався,  когось безмежно захопили гіллячки дерев (Сашко з’ясував для себе з подивом, що його заспокоює,  коли він погладжує гілля європейської модрини), а хтось діловито прораховував можливості і перспективи майбутнього бізнесу. «Чи можна прищепити грушу на вербі?» - запитую, усміхаючись. Виявляється, можна все, головне – мати бажання. Особливо захопив майстер-клас господаря із щеплення. Все видається так просто і легко у чиїхось руках. Цікаво, що гострий ніж для цієї справи дядя Діма (так ми його кликали) виготовляє сам із старого обладнання для бриття. Найбільше садівник пишається вдалою спробою прививки бука плакучого на штамбі бука червонолистого. Каже, що це дуже важко через надзвичайно тверду кору. Хтось із знайомих сказав Дмитру Васильовичу, що це вартувало б Нобелівської премії.

Ось такі великі справи мають місце у нашому маленькому селі. А про це майже й не знає ніхто…

Люди, як мелодії, або захоплюють з першої ноти, або залишають байдужими. Дмитро Васильович захопив нас із першого погляду, речення, руху…Спостерігали за ним, як за добрим чарівником-лісовиком. Неквапливий, врівноважений, скромний, з добрими-добрими очима та натрудженими руками… Запрошував нас, коли розпустяться листяні дерева. Прийдемо обов’язково!

Здоров’я Вам та родині, дядя Діма! Нехай здійсняться всі задуми та мрії! А вирощені Вами дерева стають окрасою як величезних міст, так і маленьких сіл.

Колосок весняний 2019

Долучаємось до "Весняного колоска 2019"! Це - цікаво, пізнавально і круто!

День зустрічі птахів

1 квітня традиційно відзначаємо День зустрічі птахів. Цьогоріч учні 7 класу підготували цікаві повідомлення про пернатих, познайомилися з "червонокнижними" птахами, переглянули ролики про птахів нашої місцевості.

Лелеки прилетіли

Приліт білого лелеки - 2019. Стан на 15.03

Ось так виглядає карта появи білих лелек в Україні за перші десять днів прильоту. По точках реєстрації досить чітко вимальовуються два основні міграційні потоки, які зайшли в Україну на початку (пунктирні лінії зі стрілками на карті). Перший – досить вузький, іде з Польщі на північний схід через Львівську, Волинську й Рівненську області. Тут птахи з'явилися раніше всього (перше спостереження – 6.03). Так летять лелеки, які обігнули Карпати з півночі. Другий потік – більш потужний, проходить через Румунію на північний захід у напрямку Буковини та Прикарпаття. Тому лелеки й з'являються там дуже рано. Чому вони летять саме так? Міграція йде на схід від пасма Карпат уздовж річок Прут і Сірет, які течуть у Дунай. Вони та їх численні притоки створюють сприятливі умови для птахів. Навіть ранньої весни, коли їжі не так уже й багато, тут можна прогодуватися. Ну а далі лелеки виходять на верхній Дністер і його притоки. Цей шлях для чорногузів зручний і важливий ще й тому, що веде прямо до місць масового гніздування на заході України, в Польщі та Білорусі. Від цього міграційного потоку відгалузилися тоненькі "струмочки" на північ – північний схід. Перші лелеки з'явилися в багатьох центральних та північних областях. На заході України вже в перші дні бузьки, які летіли по двох описаних основних шляхах, перемішалися, й зараз сказати, хто звідки прямує – нереально. А от далі на схід вони летять через пониззя Дунаю. Сюди цей шлях найбільш короткий і зручний. Міграція розвивається поки що неспішно. Зустрічаються здебільшого невеликі групи лелек та поодинокі птахи, зграї реєструються рідко. Великих хвиль прольоту з вираженими піками, як у минулому році, поки що не було. Втім, основна частина перельоту лелек ще попереду. На даний час найбільше їх відмічено на заході України. На Лівобережжя чорногузи летіти поки не спішать, тут вони зареєстровані лише в окремих точках. Щоправда, треба враховувати, що кількість точок на карті залежить не тільки від лелек, а й від активності спостерігачів. На цей час найбільше даних надійшло з Івано-Франківської області. Цьому ми завдячуємо значною мірою Наталія Пріяткіна та студентам Івано-Франківського коледжу фізвиховання. Сьогодні – 16 березня – надходять нові повідомлення про подальші спостереження лелек, але про це вже наступного разу. Дякую всім, хто повідомив про зустрічі з лелеками. Долучайтеся до спостережень! Основна міграція ще попереду. Пишіть у коментарях, коли й де цього року вперше побачили лелек – дату й місце. Якщо ви зустріли пролітну зграю, бажано вказувати хоч приблизно кількість птахів і по можливості – напрямок польоту. Система позначень на карті та ж, що й у минулому році: колір точки означає декаду, цифра – день декади. Чорний колір – перша декада березня, синій – друга. Тобто 8 на чорному фоні – 8.03, на синьому – 18.03.

Тактика випаленої трави: наслідки

Доки користувачі соцмереж поширюють страхітливі фото з обвугленими ссавцями, аграрії та вчені розповідають, хто і навіщо підпалює суху траву, яке покарання загрожує порушникам та до яких наслідків у природі це призведе. Клуби диму і випалена земля – звична картина на початку весни для селян. ДСНС і прості мешканці чи не щодня фіксують підпали трави. Користувачі соцмереж поширюють фото спустошених ділянок із закликами до паліїв схаменутись. Agravery.com поцікавився у фермерів про причини підпалів, а у зоологів і ґрунтознавців – про їхні наслідки. Виявилось, що не буває диму не тільки без вогню, а й без майнових інтересів у тому числі. І думки фермерів та науковців щодо підпалів розійшлись. Не так вже й погано? «Я зараз сиджу і бачу, який дим стоїть за кілометр від мене у посадці між полями, – розповідає власник ПП «Калинський ключ» з Хмельниччини Ігор Гай. - Причину цього підпалу я не знаю. Люди можуть підпалювати, якщо хочуть зачистити певні площі від решток високих бур’янів весною. Відверто кажучи, дана «процедура» великої шкоди не завдає культурним посівам, оскільки горіти немає чому – вони ще зелені. Але якщо вогонь перекинеться на лісопосадки або, наприклад, на дерев’яні просмолені стовпи радіозв’язку, тоді наслідки будуть значно тяжчими». Він уже цього року не раз бачив дим над перелогами, ровами і лісосмугами. «Якщо підходити до питання з розумом, то потрібно винаймати людей, котрі б вручну зачищали суху рослинність. Цю траву потрібно влітку та восени скошувати роторними косарками. Господар стає перед вибором – заплатити гроші чи підпалити сірник, і усе саме згорить за три години», - ділиться Гай. За його словами, якщо горить лише трава, то навряд чи будуть її гасити. Інша справа, коли влітку вогонь може перекинутись на хліби і завдати непоправних матеріальних збитків. Аграрії ставляться до підпалів спокійно. «Зазвичай горять обочини, ярки. Ніхто не знає чому. Це ж не поля», - коментує ситуацію аграрій Віктор Белінський з Харківщини. Його колега з Хмельниччини Анатолій Зелениця припускає, що палити суху траву можуть ті, хто випасає худобу. Цьому знаходить пояснення Микола Малієнко з Київщини. За його словами попіл на згарищі слугує добривом для трави, що заново виросте. «У дитинстві я з дідусем і братом пішли на ярок різати березу. Поки дід різав, ми з братом підпалили траву. У діаметрі згарище сягнуло 50 м чи навіть більше. Коли влітку ми знову йшли до того яру, то здалеку можна було побачити велику темно-зелену пляму. Попіл перетворився на поживні речовини для тої трави, що заново виросла, – розповідає Малієнко. Віктор Косюк зі Старокостянтинівського району говорить, що невдовзі підсохне трава, температура повітря зросте до +10, і люди почнуть палити суху траву. Та оскільки під нею знаходяться береги, рівчаки, очерети, котрі лише «якимось боком» прилягають до населених пунктів, великої проблеми у цьому немає, зауважує аграрій. «Я експериментів не проводив, однак можу вступити в дискусію з тим, хто говорить, що процес спалення шкодить ґрунту. Адже після цього виростає прекрасна свіжа трава. Горять переважно рівчаки, що заросли. Хто буде слідкувати за ними глибоко у полях? Йшла людина собі хмизу зібрати, накосити трави кролям чи коровам, побачила сухі будяки. Спалила і дочекалась, коли на тому місці виросла свіжа трава». Набагато рідше фермер спостерігав вогонь на ділянках між полем та лісопосадкою. А поки просто болить душа, споглядати обвуглені трупи тварин та дихати смородом паленоого довкілля. Ось так ми "мислимо екологічно..."

День дикої природи

Збережемо первоцвіти!

Кожної весни сотні тисяч "червонокнижних первоцвітів" стають жертвами браконьєрів😢 Унаслідок цього можуть зникати цілі популяції цих ніжних квітів🌸🌸🌸 Тому вони дуже потребують захисту. Щоб допомогти їм не знадобиться надзусиль - лише слідувати простим порадам, які ми зібрали у нашій інфографіц